68 Потім я розповідав цю історію пані Раабе із видавництва
Е с е ї
БиЬгкатр. Коли я дійшов до місця, де прикордонники махнули рукою на мене, вкритого німецькою курткою, вона прокомен¬тувала: «Напевне, вони подумали: бідний німецький солдатик втомився... Хай собі відпочине...» На що Сергій Жадан, який усе це слухав, заперечив: «Ні, вони подумали: знову ці укра¬їнські емігранти косять під німців... задовбали вже...»
М’який сірий шум
Мій хороший колега Кубік (за освітою алкопанк), після розмови з іншим хорошим приятелем, Рулоном (майбутнім геніяльним режисером), сказав (давлячи сміх): «Мне показа¬лось, у Рулона проблемы с наркотиками».
«З чого ти взяв?» — зацікавився я.
«Он подходит ко мне с таким диким выражением и шипит: “Сссечассс эра новых технологий, ты пнмаешь, Кубик, ссечяс все должн’ носить очки, ты пнмаешь, а в очках... вот здесь... должн’ отражаться... не часы... не минуты... а сссекунды, ты пнмаешь, Кубик, сссекунды... ВРЕМЕНИ НЕ ОСТАЛОСЬ! ВРЕ¬МЕНИ НЕ ОСТАЛОСЬ!”»
Те, що пробував висловити Рулон, насправді важливо ви¬ключно для сучасної молоді: відчуття відсутності часу. Старше покоління і молодше живе в поясах з різною часовою інтен¬сивністю. Якщо дорослі здатні хіба сутужно зітхати про те, як швидко злітають тижні, то погляди молодих людей усе частіше фокусуються на самому моменті втрачання часу. Від цього життя для них наповнюється глибиною. Таким чином, вони дедалі більше усвідомлюють мить ЗАРАЗ. Решта загнана в кут браком часу. Хто не встиг, той опіздав {опиздал}. А хто втя¬мив — охуїв {охуел}. Мат дозволяє полегшити почуття не¬стримної швидкості буття. Мат дозволяє сучасній молодій
людині спокійніше ставитися до розбіжності в поглядах на життя з дорослими. Тобто зі світом повільних. Мат стає точ¬кою контакту.
Е с еї
Як на мене, для дослідника питання еволюції молодіжного світогляду актуальним повинно бути не звернення до ми¬нулого, бо для більшості сучасної молоді його не існує. І не дослідження теперішньої ситуації, бо дослідник, сам будучи 70 добряче обтяжений минувшиною, не розгледить у тому, що відбувається, нічого нового — така вже людина. Якщо ми хо¬чемо йти в ногу з часом, треба глянути в майбутнє. Звичайно, девяносто відсотків зі ста, що ми, при визначенні основних його рис, помилимося. Рятують ситуацію решта десять від- стотків: хто дивиться в майбутнє, той живе в сучасному.
Схоже на те, що у відповідний час люди стають безпосе-редньо зацікавленими у втечі від ЗАРАЗ. Можливо, це вікове. Як на мене, це епохальне. Лемова лема про того, хто володіє інформацією, і того, хто володіє світом (на сьогодні це дві са- мостійні особистості), звучала 6 так: хто є зараз, той є тут. Хто є тут, той ніде. Хто ніде, той може виявитися всюди. Хто може бути всюди, той оволодів собою.
Грузить? Погнали далі.
Чим глибше ми занурюємося в майбутнє, яке для сучасної молодої людини є теперішнім, а то й недавнім минулим (як пожартували б у Пентагоні, бдиіге-іп-йіе-разі та равЫп-Ае- ЛДиге), тим ближчими стаємо духові епохи, невловимому фле¬ру Ери, пройнятись яким мріє кожен сучасник. Мисліть гло¬бально!
