У НIЧ ПІД НОВИЙ РIК

І

В одному колгоспi, одного району, одної областi трапилася страшна пригода...

У нiч пiд Новий рiк щось украло в тому колгоспi сторожа!

Був сторож, i як язиком його злизало.

У тому колгоспi по штату всього тiльки 18 сторожiв...

Не вiсiмдесят, а всього тiльки вiсiмнадцять.

Сторожi мiж собою живуть тихо, мирно, у згодi та злагодi.

Вони собi сторожують, сонце собi крутиться, трудоднi собi йдуть...

Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожiв, якась там сварка, - то боже борони!

Хiба як у пiдкидного грають, та хтось не ту масть пiдкине. Але це буває дуже рiдко, бо грають

вони у пiдкидного так, що й у карти вже не дивляться, - такi спецiалiсти: дiйшли вже до того, що без

карт грають, а так - на мигах.

Отже, й сваритися нема причин.

Буває iнодi, що стерегти нема чого, - так i з цього становища виходять: стережуть тодi один

одного, щоб прогулiв не було.

Одне слово, - хорошi сторожi, квалiфiкованi i з чималим стажем.

Троє з них уже в похилiм вiцi, старенькi, а решта - нiчого, у доброму ще здоров'ї, i як не грають

пiд коморою у пiдкидного, тодi борються-'навхрест' або 'пiд силки', а як боротись не хочеться, тодi йдуть на товарно-молочну ферму:

- Ану, хто бугая пiднiме?

Бугай у тому колгоспi-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кiлограмiв на вагу, але

характером плохий, сумирний, дається пiднiмати, тiльки стогне.

Одному не вдалося ще пiдняти, а вдвох уже пiднiмають.

Тiльки крекчуть, як пiднiмають.

Оленка Кленова, найкраща в колгоспi ланкова i найгострiша на язик комсомолка, кинула якось

на засiданнi правлiння:

- Та ви б нашим сторожам футбольного м'яча купили! Вони потренуються та 'Кубка СРСР' нам

виграють! Досить уже їм бугая пiднiмати!

Сторожi образились та на Оленку:

- Ти не дуже базiкай! Що ми сторожi, то нiчого, та не забувай, що я тесть, а я свекор, а я дядько, а я кум! Прикуси язика!

I так за дiвчину взялися, що якби не парторг iз комсоргом, то, дивись би, й той... i ланку б

одiбрали!

А так, взагалi, що раз кажемо, сторожi дуже добрi й дуже квалiфiкованi, просто таки незамiнимi.

I от одного з них пiд Новий рiк щось узяло й ухопило.

Дiло було, - розповiдають, - так.

Пiд Новий рiк сторожi вийшли на роботу вже пiсля зустрiчi Нового року, бо нiхто до 12-ої години

в колгоспi не спав, отже боятися не було чого, та й злодiї у цю нiч теж Новий рiк зустрiчають, так що

можна не хвилюватися.

Зустрiли Новий рiк i вийшли сторожувати.

Цю нiч не грали в пiдкидного, не боролися та й бугая не пiднiмали, бо було важкувато.

Походили, покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати.

І от другого дня дружина одного з сторожiв зчинила гвалт:

- Нема чоловiка!

Сюди-туди - нема! Уже й вечiр - нема! Подзвонили до району, викликали з мiлiцiї собаку-шукача

Трефа, а воно тої ночi йшов снiг, слiди поприкидало. Треф побiгав по дворах, пiдбiг до колгоспної

комори, нюхнув і прянув до стогу колгоспного сiна, пiдбiг до стогу i почав одгрiбати сiно. Грiб, грiб i вигрiб свинячий окiст. Всi тiльки: